Інтерв’ю з Тетяною Федонюк — доктором сільськогосподарських наук, професором, членкинею Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій України, керівником навчально-наукового центру сільського господарства, навколишнього середовища та біоекономіки Поліського національного університету.
НК: Пані Тетяно, вітаємо вас. І перше запитання — чому саме зараз інтеграція України до Європейського дослідницького простору (ERA) стає такою важливою?
Тетяна Федонюк: Інтеграція до ERA — це не просто політичний чи науковий крок, а стратегічна необхідність для України. Вона відкриває для нас доступ до найсучасніших наукових практик, інфраструктури та фінансування. В умовах війни та трансформації ми не просто надолужуємо — ми маємо шанс задати нову динаміку в розвитку науки. Це можливість формувати спільну наукову екосистему з Європою, що ґрунтується на відкритості, якості й довірі.
НК: У чому новизна дорожньої карти на 2025–2027 роки порівняно з попередніми періодами?
Тетяна Федонюк: Ми враховуємо сучасні виклики та тренди: цифровізацію, зелену трансформацію, посилення ролі науки в суспільстві. Новий документ має стати не просто адміністративним планом, а інструментом включення бізнесу, громадянського суспільства, молодих учених у європейський контекст. Саме тому до розробки дорожньої карти залучено широку експертну спільноту, включаючи членів Наукового комітету.
НК: А які ключові заходи вже заплановано?
Тетяна Федонюк: Серед пріоритетів — створення єдиної наукової платформи URIS, розробка політик відкритої науки, запуск мобільності для молодих дослідників, інституційна підтримка наукових установ. Ми акцентуємо на етичних стандартах, гендерному паритеті та відкритості досліджень. Також передбачено актуалізацію Нацплану з урахуванням нових цілей ERA, розвиток інноваційних екосистем і зміцнення міжнародного партнерства.
НК: Чи враховані в дорожній карті пропозиції Наукового комітету?
Тетяна Федонюк: Так, ми ініціювали низку важливих кроків: приєднання до інфраструктури EOSC (Європейської хмари відкритої науки), розвиток кураторів даних, відкритий доступ до результатів досліджень, прозорі процедури рекрутингу. Також пропонуємо створення хабів знань і цифрових центрів компетентностей. Усе це формує фундамент для інтеграції нашої науки до європейської системи на довгі роки.
НК: EOSC згадується як один із пріоритетів. Які головні виклики постають у цьому напрямі?
Тетяна Федонюк: Це великий виклик і водночас великий шанс. Проблеми — в інституційній та нормативній неготовності: бракує сучасного законодавства про відкриті дані, авторське право не враховує принципів FAIR. ІТ-інфраструктура досить фрагментована, а рівень цифрової компетентності науковців потребує системної підтримки. Ми маємо створити національний EOSC-вузол, сформувати освітню програму з Open Science, підготувати фахівців — кураторів даних, адміністраторів сервісів. Україна вже долучена до пілотних проектів EOSC, але для повноцінної інтеграції потрібне чітке стратегічне бачення та ресурсна підтримка.
НК: Який внесок ці ініціативи можуть дати для загальної стратегії?
Тетяна Федонюк: Їхня цінність — у реалістичності та походженні «знизу». Це не нав’язані зверху рішення, а потреби, озвучені самою науковою спільнотою. Завдяки їм дорожня карта стає більш дієвою, прикладною, гнучкою. І головне — демократичною.
НК: Що Ви вважаєте найбільшими бар’єрами на шляху реалізації?
Тетяна Федонюк: Насамперед — це сталість фінансування, кадровий дефіцит, а також необхідність синхронізації з європейськими процесами реформ. Але ми вже маємо досвід співпраці з міжнародними партнерами, що додає оптимізму.
НК: І на завершення: що б ви хотіли сказати українській науковій спільноті?
Тетяна Федонюк: Ми всі творимо нову сторінку в історії української науки. І від кожного — від професора до аспіранта — залежить, наскільки ця сторінка буде гідною. Інтеграція в ERA — не лише про статус, це про довіру, відповідальність і спільне майбутнє. Віра в себе, відкритість до нових викликів і співпраця — ось що нам потрібно сьогодні.
